Слов'янські руни - видозмінені германські руни (за основу вендських рун було взято, очевидно, Молодший футарк), пристосовані для передачі мов передусім слов'янських племен, які жили за течією р. Лаби й заснували язичницький храм слов'ян Ретра.

Рунічна писемність слов'ян була швидко забута, і сучасні дослідники старих алфавітів, за винятком досить сміливих у своїх судженнях авторів до цієї теми майже не звертаються. На основі археологічних даних деякими дослідниками (А.Платов, А.Бичков, Д.Громов та інші) було реконструйовано гіпотетичні слов'янські руни, які зараз використовуються у магічній практиці.

На теренах сучасних Росії, України та Латвії знайдено написи германськими рунами. Проте, в Старій Ладозі та в Новгороді було виявлено два непрочитані написи, виконані невідомими і досі письменами, ймовірно рунічними, причому відносно різними один з одним, що дає змогу припускати існування і слов'янських рун, і не тільки як продовження Скандинавської традиції, а й як відносно самостійної гілки письма.

Слов'янська руна Уд Символізує, у всіх без винятку розгалуженнях індоєвропейської культури, чоловіче начало.

Уд з'єднується з родючою, творчою силою, яка перетворює Хаос. Греки цю силу називали Еросом, а слов'яни - Яром. Це не лише сила любові, але і пристрасть до життя, яка поєднує протилежності, та запліднює порожнечу Хаосу.